Про складання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) опублікована безліч статей, видані цілі книги з коментарями й рекомендаціями, проте   дана тема залишається актуальною для читачів.

    Багато в чому це пов'язане з тим, що при складанні зовнішньоекономічного контракту необхідно дотримуватися не тільки загальних  приписів  вітчизняного права, застосовані до майнового обороту, але й спеціальні норми валютного, митного, банківського й інших внутрішньодержавних правових актів, які часто змінюються й доповнюються. При цьому нерідко зовнішньоекономічний контракт регулюється ще й нормами закордонного права, яке також зазнає певні зміни. У підсумку, навіть якщо в підприємця є гарний досвід складання,  й виконання договорів на внутрішньому ринку, цього недостатньо для успішного ведення  справ на зовнішньому ринку.

    Складаючи зовнішньоекономічний контракт підприємцеві  насамперед , слід ураховувати вимоги внутрішньодержавного законодавства. Так, згідно зі ст. 6  Закону України від 16.04.91 р.  № 959- ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", зі змінами й доповненнями  зовнішньоекономічний контракт укладається в простій письмовій формі, якщо інше не передбачене міжнародним договором або законом. Відзначимо, що письмова форма зовнішньоекономічного контракту являється обов'язковою, інакше договір може бути визнаний недійсним. Більше того, у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому  наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, наведена типова форма зовнішньоекономічного контракту, що містить основні умови, відображенні в контракті , і  зразки їх формулювань.

    Згідно з даним Положенням  зовнішньоекономічний контракт в обов'язковому порядку повинен містити:

1.1. Назва, номер договору (контракту), дату й місце його укладання.

1.2. Преамбула.

1.3. Предмет договору (контракту).           

1.4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).           

1.5. Ціна та загальна  вартість договору  (контракту).           

1.6. Базисні умови поставки товарів ( приймання - здавання  виконаних робіт або послуг).           

1.7. Умови платежів.           

1.8. Умови приймання - здавання товарів (робіт, послуг).           

1.9. Опис упакування й маркування.      

1.10. Форс-мажорні обставини. 

1.11. Санкції й рекламації.           

1.12. Урегулювання спорів у судовому порядку.           

1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін. 

  2. За згодою сторін у договорі (контракті) можуть бути включені додаткові умови:

 страхування; гарантії якості; умови залучення субвиконавців  договору (контракту), агентів, перевізників; визначення норм навантаження (розвантаження); умови передачі технічної на товар; збереження торговельних марок; порядок оплати податків, мит, зборів; різного роду захисні застереження; дата, з якої договір (контракт) набуває чинності ; кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення змін у договір (контракт) і ін.

Що повинне входити в зміст  розділів зовнішньоекономічного контракту.

    Складання контракту починається з назви (наприклад, контракт купівлі- продажу), присвоюється номер, а також вказується дата й місце його укладання.  Причому місце укладання  контракту є факт, який у певних  випадках може мати юридичне значення, а саме може виявитися вирішальним фактором при визначенні  застосовуваного права, якщо таке не було погоджено сторонами контракту. Тому для українських підприємців доцільно вказувати в контракті  місце укладання.

    У преамбулі, вступній частині контракту приводяться  повні найменування сторін без яких-небудь скорочень, а також і країни, де вони зареєстровані, вказуються особи, що представляють кожну зі сторін і їх повноваження на підписання контракту, а також обумовлюються скорочені назви сторін (наприклад, "Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник").

    У розділі розподілі  "Предмет контракту" вказується точне найменування товару, який  переходить від продавця до покупця. Якщо асортименти проданих   товарів, що купляються, досить великий, то просто робиться посилання на документ, у якому перераховані ці товари і який являється невід'ємною частиною контракту.

    У  розділі "Кількість і якість товару" вказують загальну кількість і якісні характеристики товару. Тут важливо точно вказати одиницю виміру, у якій обумовлюється кількість товару. Якщо в силу своєї специфіки кількість товару може змінюватися (наприклад, коли товаром є  фрукти, городина, руда й ін.), то слід домовитися про межі можливого відхилення  кількості від  зазначеного в контракті. Що стосується якісних характеристик товару, то тут, як правило, використовують посилання на державний або міжнародний стандарт, якому повинен відповідати  товар, що поставляється. Але якщо товар являє собою складний виріб, виконаний по індивідуальному замовленню, то в тексті контракту слід докладно домовитися про вимоги до якості такого товару або послатися на конкретні документи, у яких визначені вимоги до якості товару.

    Визначивши кількість товару, сторони вказують ціну одиниці виміру товару й загальну вартість товару. Ці дані заносяться в розділ "Ціна й загальна вартість контракту". У цьому  розділі  необхідно чітко обумовити ціни й валюту платежу. Якщо валюти не збігаються, неодмінно вказується спосіб перерахунку валюти ціни у валюту платежу, тобто  наводиться формула розрахунків суми контракту, що підлягає до платежу.

    Як правило, ціну товару сторони встановлюють самі, однак у деяких випадках на ціну товару можуть впливати нормативні акти, прийняті в державі експортера або імпортера. Так, в Україні ціни на певні  товари (наприклад, до експорту яких застосовуються антидемпінгові заходи або встановлений режим квотування й ліцензування й ін.) встановлюються з урахуванням індикативних цін, тобто  ціни не можуть бути нижче індикативних. Застосування індикативних цін регулюється Положенням про індикативні ціни в сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим Указом Президента України від 10.02.96 р. № 124/96. Перелік товарів і рівень індикативних цін для цих товарів затверджуються Міністерством економіки й з питань європейської інтеграції України й публікуються не менш одного разу на місяць в офіційних виданнях.

    Природно, що при продажу товару передбачається його транспортування від продавця до покупця. Із транспортуванням товару пов'язано  безліч  питань, таких як: навантаження, розвантаження, страхування, митне очищення товару й ін. Можна детально обмовляти всі умови й етапи по доставці товару від продавця до покупця, але однаково  в процесі транспортування можуть виникати різні питання. Тому, щоб уникнути скрутних ситуацій, у практиці міжнародної торгівлі зложилися склалися певні звичаї по доставці товару, що обумовлюють,  хто зі сторін  за що несе відповідальність при доставці товару покупцеві. Ці звичаї були систематизовані й зведені в один документ Міжнародною торговельною палатою, який одержав назву Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (ИНКОТЕРМС). У цьому документі  викладені обов'язки продавця й покупця, пов'язані з доставкою товару, залежно від  базису поставки. Базис поставки  - це перелік обов'язків по доставці товару тієї  або іншої сторони.

    Правила ИНКОТЕРМС стали настільки широко застосовуватися в міжнародній торгівлі, що в багатьох державах їх взяли за основу для внутрішньодержавних поставок. Так, Указом Президента України від 04.10.94 р.  № 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" визначене, що при укладанню суб'єктами підприємницької  діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є товари, базисні умови поставки визначаються  відповідно до  Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів. Правила ИНКОТЕРМС періодично переглядаються Міжнародною торговельною палатою й на сьогоднішній день останньою редакцією Правил є Правила ИНКОТЕРМС, видані в 2000 році.

    Повертаючись до зовнішньоекономічного контракту, слід зазначити, що в контракті обов'язково повинен бути присутнім розділ "Базисні умови поставки " у якому сторони вказують вид транспорту й базисні умови поставки.  Умови,  базисними умовами поставки, можуть бути змінені додатковими застереженнями в контракті , при цьому необхідно чітко прописувати ті або інші зобов'язання сторін, які не передбачені або не узгодяться з базисними.

    Після того як у контракті  погоджені умови поставки, указана ціна  товару, що поставляється, і загальна  вартість контракту, найкраще розмістити розділ "Умови платежів". У цьому розділі визначається спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків і гарантій виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від  вибраних  сторонами умов платежу в тексті  зовнішньоекономічного контракту вказуються:

• умови банківського переведення (авансового платежу) до й/або після навантаження товару, або умови документарного акредитива або інкасо (з гарантією), визначені  відповідно до  спільної постанови КМУ й НБУ від 21.06.95 р.  № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типових формах захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактам), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" (далі - Постанова  № 444);       
• умови по гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії, на вимогу, умовна), умови й термін дії гарантії, можливість змін умов контракту без зміни гарантій.

    Умови платежів у кожному конкретному  випадку  будуть мати свої особливості, які неможливо передбачити заздалегідь. Усе залежить від домовленості сторін . Однак для того, щоб уникнути ризиків, слід дотримуватися типових платіжних умов і захисних застережень, викладених у Постанові  № 444.

    По місці доставки товару між сторонами здійснюється акт приймання- здачі  товару. Тому сторони прагнуть докладно обмовити порядок приймання товару покупцем.

    У контракті  сторони  в розділі "Умови приймання- здавання товару" регламентують порядок по здавані товару продавцем і прийманню його покупцем. Першим, що необхідно вказати в цьому розділі, це строк і місце фактичної передачі товару. Передача товару супроводжується врученням покупцеві товаросупроводжувальних документів, які слід перерахувати й указати, у якій кількості екземплярів вони надаються  покупцеві.

    Звичайно приймання - здавання товару проводиться  по кількості і якості в тому  місці й тоді, де й коли відбувається  перехід права власності або наступає ризик випадкової загибелі, ушкодження товару. При цьому сторони  вказують методи перевірки якості й кількості товару.

    У цьому ж розділі доцільно передбачити термін пред'явлення рекламацій, порядок вирішення, розв'язання , спірних моментів, а також порядок проведення оцінки якості товару незалежною експертною організацією, яка обома сторонами визнається, незацікавленою стороною.

    Умови по пакуванню й маркуванню товару передбачають у контракті  в одному  розділі, особливо якщо покупець не виставляє ніяких спеціальних вимог до пакування й маркування, а посилається  на відповідні стандарти й технічні умови. Звичайно в таких випадках контрагенти точно знають, яким вимогам повинна відповідати пакування й маркування. Тому вони, як правило, докладно не описуються в контракті  й звично поєднуються в одному розділі.  Але якщо покупець висуває особливі вимоги до характеру пакування,  якості, розмірам, способу  оплати, а також до нанесення на пакування кожного місця маркування товару, то в контракт включають розділи  по пакуванню й маркуванню окремо .

    Якщо в контракті  визначені спеціальні вимоги до, пакування,  які відрізняються  від звичайних вимог до пакування для даного виду товару, то умова  про пакування буде  частиною опису товару. І якщо товар буде впакований з порушенням умов, зазначених  у контракті, то покупець може заявити, що поставлений товар не відповідає описаному в контракті .    Від характеру й серйозності порушення залежить, чи вправі  покупець розірвати контракт або він повинен залишитися в силі, а покупець може лише зажадати відшкодування збитків. Якщо недолік в пакуванні безпосередньо стосується якості товару, особливо якщо це продовольчі товари, косметика, медикаменти й ін., то він розглядається як порушення суттєвих умов контракту й покупець може відмовитися від приймання товарів. Тому в контракт на поставку таких товарів рекомендується включати пункти, у яких застережено, що пошкодження пакування товару означає порушення його якості. На підставі цих пунктів можна буде зажадати відшкодування збитків або заміну таких товарів аналогічними товарами в належному пакуванні.

    На практиці зустрічаються контракти, у яких не обмовляється вартість пакування, а також те, за чий рахунок вона здійснюється. Це особливо неприпустимо, якщо пакування переходить у власність покупця й/або здійснюється відповідно до  індивідуальних його вимог покупця.

    Якщо ж у контракті  за якимись причинами не зазначені конкретні вимоги до пакування товару, то згідно із Правилами "ИНКОТЕРМС" вимоги до пакування обумовлюються обов'язком продавця забезпечити фізичну схоронність вантажів при поставці на базисних умовах. При цьому повинна враховуватися також тривалість транспортування. Так, при продажі товарів на умовах FOB, CІF  і ін., відповідно до  вимог Правил " ИНКОТЕРМС" продавець зобов'язаний поставити товар у морськім пакуванні. Слід зазначити, що морське пакування повинно забезпечувати можливість автомобільного й залізничного перевезення як у країні продавця, так і на території покупця. При транспортуванні  вантажу залізничним транспортом необхідне відповідне пакування, що забезпечує його схоронність. Слід мати на увазі, що продавець відповідає за  пошкодження  товарів, якщо воно відбулося  через невідповідність пакування базисним умовам контракту.

    Маркування  товару виконується згідно з вимогами покупця або у відповідності із специфічністю самого товару. Тому в контракті необхідно чітко обмовляти текст маркування. І навіть якщо покупець не вимагає нанесення спеціального маркування, воно виконується відповідно до  загальноприйнятих міжнародних норм, згідно з якими маркування повинно відповідати наступним вимогам:

• містити наступну товаросупроводжувальну інформацію: реквізити покупця, номер контракту, номер партії, характеристики місць, номер місця й число місць у партії товару,       
• містить  вказівку  транспортним організаціям, як звертатися  з вантажем; 

• попереджати про небезпеки, які може нести із собою перевезений вантаж у випадку неналежного з ним  поводження.

    Що стосується рекламного маркування, то продавцеві необхідно мати на увазі, що будь-яке рекламне маркування  наноситься тільки тоді, коли це дозволене покупцем і застережене в контракті.

    Виконання контракту іноді не тільки залежить від сумлінності й порядності контрагента, але й від впливу обставин, угадати яких заздалегідь неможливо, оскільки вони виникають у результаті  непередбачених і невідворотних подій надзвичайного характеру. Такі обставини називаються непереборною силою або " форс-мажором", а розділ зовнішньоекономічного контракту, у якому обмовляються права сторін при виникненні форс- мажорних обставин, може називатися "Застереження про непереборну  силу ", " Форс-Мажорні обставини", "Випадки звільнення від відповідальності" або "Підстави для звільнення  від відповідальності".

    Даний розділ дозволяє переносити строк виконання контракту або взагалі  звільняти сторони  від повного або часткового виконання зобов'язань по ньому. Тут слід зазначити, що умова  звільнення сторін від повного або часткового виконання своїх зобов'язань у зв'язку з настанням обставин непереборної  сили або внаслідок випадкових подій, які неможливо було передбачити, є  одним з найбільш важливих моментів у змісті  розглянутого розділу . Тому такі поняття, як "непереборна сила ", "випадкові події", "непередбачені обставини" відіграють дуже важливу роль у зовнішньоекономічному контракті. Більше того, у правових системах різних країн існують різні поняття, зазначених правових термінів.

    Щоб уникнути непорозуміння в термінології зовнішньоекономічного контракту, використовуваним у його тексті термінам необхідно давати чітке визначення. Неприпустимо при формулюванні статті про умови форс- мажору обмежитися лише посиланням на обставини непереборної сили, не обумовлюючи змісту цього поняття. Обставини непереборної  сили   бажано обумовити також перерахуванням конкретних явищ і подій. Перелік конкретних явищ і подій залежить в основному від домовленості сторін і застосовуваного права.

    У кожному разі в інтересах обох сторін заздалегідь погодити й внести в умови контракту конкретний перелік обставин, які сторони будуть вважати  форс- мажорними, інакше у випадки настання  форс- мажорних обставин можуть витлумачуватися відповідно до  торговельних порядків країни виконання контракту. Слід мати у виду, що найменування, ознаки, зміст  цього поняття, правові наслідки настання форс- мажорної обставини по-різному обумовлюються в національних нормативних джерелах. При формулюванні умов зовнішньоекономічного контракту про форс- мажор, продавець і покупець повинні враховувати вимоги застосовуваного до даного контракту права й міжнародних угод, що згадуються в контракті. Сторони також мають право погоджувати й уточнювати лише  ті положення  умов контракту, які в обраному ними національнім  законодавстві,  або міжнародній угоді не врегульовані або є  необов'язковими до застосування.

    Складаючи розділ контракту по  форс- мажорних обставинах, необхідно враховувати, що надзвичайні ситуації, які можна передбачити, не можна віднести до обставин непереборної сили . Тому ті дії уряду, які можна вгадати, не можна до них віднести. Але в сучасних умовах зміни й появи нових законодавчих актів виникають обставини, дія яких не можна не вгадати, не запобігти. Але ці ситуації краще відносити до перешкод "поза контролем". Їх  теж необхідно вказати в контракті як звільняючі від відповідальності, за умови, що сторона, що не виконала зобов'язання за контрактом, прийняла всі розумні заходи, яких можна було вимагати й очікувати від неї  в  ситуації, що створилася.

    Обставини непереборної сили можуть діяти настільки довго, що виконання контракту для сторін стане економічно безглуздим. Тому в контракті необхідно вказувати граничні строки, після яких сторони мають право анулювати взаємні зобов'язання. При цьому необхідно обмовляти, що жодна зі сторін  не буде мати права зажадати від іншої сторони відшкодування збитків. Іноді включається вимога покупця повертати виплачені аванси, але воно недостатньо ефективно й, як показує практика, покупцеві  дуже важко довести, що продавець до моменту настання  форс- мажорних обставин не використававанси на виконання замовлення покупця.

    Гранична тривалість терміну дії обставин непереборної сили залежить від терміну виконання контракту, характеру товару, способу продажу й торговельних порядків. Наприклад, у контрактах на продовольство такий термін становить звичайно не більш 15 - 30 днів, на товари виробничо-технічного призначення - 3 - 6 місяців.

    Настання й припинення форс- мажорних обставин повинне бути документально підтверджене, тому в контракті необхідно передбачати обов'язки сторони, для якої настали такі обставини, представити  в застережений строк свідчення. Торгової палати або іншої вповноваженої організації  наявність, що підтверджує, форс-мажору. Крім свідчення  слід включати в контракт умови, які передбачають зобов'язання, згідно яким потребуюча продовження строку  виконання сторона   повинна направити іншій стороні повідомлення про настання  вищевказаних обставин. Більше того, слід ураховувати, що збір документів, необхідних  для розгляду й визнання що відбулася  подія, обставина непереборної сили, займуть  якийсь . Тому в контракті потрібно чітко зафіксувати, що після повідомлення контрагента про настання форс- мажорних обставин пройде певний час, після закінчення якого будуть представлені підтверджувальні  документи.

    Як правило, у контракті вказують назву організації (звичайно Торгово-промислової палати), яка буде свідчити про настання й тривалості дії непередбачених обставин шляхом видачі про це свідчення, а також строки й форму повідомлення про їхнє настання. Сторони контракту можуть установити відповідальність сторони, у якої виникла унеможливлення виконання зобов'язань, у вигляді відшкодування іншій стороні збитків, викликаних несвоєчасним повідомленням про виниклі форс- мажорних обставинах.

    У тому випадку, якщо сторони не включили в контракт розділ по  форс- мажорі, але обумовили  застосовне право до виникаючих з даного контракту прав і обов'язкам, то умова по форс- мажорі буде регламентовано застосованим правом.

    При виконанні  контракту сторони часто допускають прострочення у виконанні  таких своїх зобов'язань, як: несвоєчасна поставка, несвоєчасне повідомлення, некомплектні поставки , поставка неякісного товару, несвоєчасна оплата поставленого товару й інші порушення. З метою компенсації втрат, викликаних  невиконанням або неналежним виконанням одним з контрагентів своїх зобов'язань сторони включають у контракт розділ "Санкції й рекламації", у яких передбачають порядок пред'явлення претензій і їх розгляду, а також застосування й розмір штрафних санкцій.

    Щоб уникнути яких-небудь непорозумінь, пов'язаних з порядком, умовами й строками пред'явлення рекламацій, сторони включають у контракт розділ "Санкції й рекламації", у якім  і обмовляють усі необхідні умови. При цьому згідно з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки й з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р.  № 201 (далі - Положення   № 201), у контракті повинні бути чітко визначені розміри штрафних санкцій, строки їх сплати, протягом  яких можуть бути заявлені рекламації, права та обов'язки сторін договору  (контракту) при цьому,  способи врегулювання рекламацій".

    Строк протягом  якого можуть бути заявлені рекламації, слід обов'язково домовитися в контракті, оскільки у випадку  відсутності, строк пред'явлення рекламації буде визначатися відповідно до  застосовуваного матеріального права, обумовленого в контракті.  Що ж стосується товарів, на які надається гарантія, то покупець має право пред'являти продавцеві претензію по якості товару протягом  гарантійного періоду, але, як правило, не пізніше одного місяця після закінчення строку гарантії.

    Будь-яка рекламація, пред'явлена покупцем, повинна бути розглянута продавцем. Рішення продавця відносно  пред'явленої рекламації повинне бути повідомлене покупцеві  не пізніше строку  зазначеного в контракті, а якщо ні, то рекламація покупця буде вважатися  визнано продавцем, що, у свою чергу, надає право покупцеві звертатися  в арбітраж з віднесенням витрат по арбітражному розгляду на рахунок продавця. Тому застереження про строк  розгляду рекламацій має важливе значення для обох контрагентів.

    Для того щоб стимулювати своєчасне виконання зобов'язань і компенсувати можливі втрати, сторони повинні передбачити стягнення штрафів за порушення строків виконання зобов'язань. При цьому повинні бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару або суми не сплачених коштів, строки виплати штрафів - з якого строку вони встановлюються й протягом  якого часу діють).

    У контракті можна передбачити різні випадки порушення зобов'язань, по яких сторони будуть застосовувати штрафні санкції. За порушення контрактних зобов'язань сторони передбачають стягнення штрафів, а оскільки штрафи далеко не завжди компенсують понесені контрагентами втрати, законодавство багатьох країн допускає стягнення поряд зі штрафами й збитків, причому такі стягнення не звільняють від виконання порушеного зобов'язання.

    Слід зазначити, що підходи до оцінки збитків, категорії збитків і їх визначення в законодавстві  різних країн багато в чому відрізняються. Тому при висновку зовнішньоекономічного контракту сторони повинні спеціально обмовити, що вони будуть розуміти під збитками. Статтею 74 "Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі- продажу товарів" 1980 р. визначене наступне:

    "Збитки за порушення договору однією стороною становлять  суму,  рівну тому збитку, включаючи упущену вигоду, якій понесено іншою стороною внаслідок порушення договору. Такі збитки не можуть перевищувати збитку, який сторона, що порушила договір, передбачила  або повинна була передбачити  в момент укладання договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи обставини, про які  вони в той час довідались або повинні була знати".

    Якщо в контракті одночасно передбачаються штрафи й відшкодування збитків то слід мати на увазі, що в деяких країнах визнаються, тільки заподіяні збитки.

    Для обох сторін зовнішньоекономічного контракту слід домовлятися про межу тривалості можливих порушень, по закінченню яких сторона, що не порушила своїх зобов'язань, має право анулювати контракт, а також зберігає за собою право вимагати відшкодування збитків.

    Природно, що продавцю й покупцю важко передбачити всі умови, які забезпечили б їм повну гарантію виконання партнером усіх контрактних зобов'язань, а також запобігли б будь-яким можливим фінансовим втратам. Але слід пам'ятати, що надмірна жорсткість вимог з боку покупця завжди викликає відповідну реакцію з боку продавця, що виражається в прагненні компенсувати підвищення ризиків збільшенням цін, що може викликати   зниження економічної ефективності угоди. Тому при складанні умов пред'явлення рекламацій і застосування штрафних санкцій необхідно, у першу чергу, орієнтуватися на ті моменти, які будуть найбільш істотні й значимі при виконанні зовнішньоекономічної угоди операції.

    При виконанні зовнішньоторговельної угоди сторони повинні передбачити порядок вирішення спорів, які можуть виникнути між сторонами й не можуть бути врегульовані шляхом переговорів. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.94 р.  № 4002- XІІ (далі - Закон № 4002) домовленість сторін про порядок вирішення спорів повинна бути відбита в арбітражній угоді. У свою чергу, арбітражну угоду може бути укладено  у вигляді арбітражного застереження в самому контракті або у вигляді окремої угоди. Як показує практика більш  зручним і надійним  являється арбітражне застереження, включена в умови контракту. Цей розділ контракту може іменуватися як "Порядок врегулювання спорів", "Арбітраж", "Арбітражне застереження".

    Арбітражне застереження повинна бути правильно сформульована, оскільки від її змісту залежить компетенція арбітражу по розгляду спору.  Враховуючи вимоги Положення  № 201, а також зовнішньоторговельну практику, сформулюємо, що арбітражне застереження повинна містити наступні компоненти:

• вказівку на те, що застереження стосується всіх спорів, які можуть виникнути в майбутньому за контрактом або у зв'язку з ним;  
• чітке й недвозначне визначення виду  арбітражу (арбітраж "ad hoc" або постійно діючий арбітраж), а також повне його найменування з посиланням на використовуваний регламент;
• місце проведення арбітражу й мова, на якій повинне вестися арбітражний розгляд;
• вказівка матеріального й процесуального права, якої-небудь країни, яка буде застосовуватися при розв'язку спорів.
  

   Для українських підприємців найбільш прийнятним арбітражним судом буде Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, незважаючи на те, що підприємці зі своїми іноземними партнерами можуть обирати й  встановлювати в зовнішньоекономічному  контракті будь-який постійно діючий арбітражний орган або арбітраж ad hoc як у своїх, так і в третіх країнах. Закон № 4002 не містить яких-небудь обмежень відносно  місця такого арбітражу. Свобода вибору сторонами місця проведення арбітражу не обмежується.

    У заключній частині зовнішньоекономічного контракту звичайно розміщають розділ про юридичні адреси й банківських реквізитах сторін.

    За домовленістю сторін у контракт можуть бути включені додаткові розділи, що містять умови страхування товару, гарантії якості, порядок сплати податків, митних зборів і т.д.  Ми ж розглянули  розділи, які згідно з Положенням  № 201 повинні обов'язково витримуватися  в зовнішньоекономічному контракті .

Юрист, Борис Миколаїв

Надруковане: "Приватний підприємець", лютий 2005 р., № 3 (119), с. 33  № 4 (120), с. 33